Голодомор – геноцид української нації. Непокаране зло – прогресує | Український інтерес

Комуністичний режим завдав українському народу великих людських втрат. Повідомляє Найстрашнішим злочином радянської влади проти українців став Голодомор-геноцид 1932-1933 років, від якого в Україні загинуло 3,9 мільйони українців. Щоправда, точну кількість жертв Голодомору назвати навряд чи можливо. У прагненні приховати масштаби злочину і його згубні наслідки кремлівське керівництво заборонило органам запису актів громадянського стану, органам обліку руху населення та медичним закладам фіксувати справжню причину смерті, а коли у 1933 році голод сягнув апогею, померлих ховали у братських могилах без будь-якої реєстрації[1]. Голодомор є геноцидом, оскільки голод був спланованим і координованим злочином совєтів проти українських (хоча й не виключно) селян. Координація дій тогочасної влади та зосередженість у часі конкретних геноцидних практик свідчить про намір знищити українську націю. І хоча питання доведення цього злочину як геноциду супроводжується гострими дебатами, Голодомор в Україні, без сумніву, варто вважати брутальним актом геноциду радянської влади. Передвісницею Голодомору стала політика колективізації сільського господарства – об’єднання одноосібних селянських господарств у колективні. В Україні вона мала драматичні наслідки, оскільки 86% населення мешкало в сільській місцевості. Заходи перетворення індивідуальних сільських господарств на колгоспи звелися до геноцидного наступу на певну соціальну групу селянства – так званих «куркулів» (заможних селян, які буцімто заважали усуспільнити землю та експлуатували бідняків і середняків, змушуючи їх працювати за малу винагороду та позбавляючи їх землі). Ці образи соціально розшарованого села, натомість, не відповідали реальній картині. Тим не менш куркулі, визначальною ознакою яких ставала наявність у господарстві кількох голів худоби, стали уявним ворогом народу, на якого була спрямована народна ненависть[2].